69 поліцейських династій бережуть безпеку на Донеччині

15.05.2019


До Міжнародного Дня сім’ї ми підготували добірку найцікавіших історій поліцейських родин, які оберігають спокій громадян упродовж кількох поколінь.

 

Прагнення захищати права людей та боротися зі злочинністю передається від батьків дітям, від дідусів – онукам. І це незважаючи на те, що саме рідним зазвичай дістається найменше часу у графіку поліцейського , який працює 24/7.

І хоча тата-оперативника часто не буває вдома, а мама-слідчий може виїхати на виклик посеред ночі, їхні діти з дитинства привчаються, що допомога людям - важливіше за все.

Ці родини такі ж самі, як і інші: діти ходять до школи, дружина після тяжкого робочого дня готує вечерю, а глава сім’ї піклується про добробут у родині. А ще вони взяли на себе відповідальність бути поліцейськими і захищати права громадян.

«Мрію отримати офіцерські погони у звільненому Донецьку»

У Головному управлінні Нацполіції в Донецькій області служить молоде подружжя – Костянтин та Регіна Сердечні. Він працює у кримінальній поліції, вона – слідчий. Чарівна поліцейська не тільки виїжджала на документування терактів та інших тяжких злочинів, але й брала участь в ансамблі барабанщиць.

Чоловік обрав професію за прикладом батька Бориса Сердечного, який пройшов шлях від помічника оперуповноваженого карного розшуку до начальника управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Донецької області. Зараз родоначальник династії перебуває у запасі.

Другий син правоохоронця, 17-річний Артем, теж невдовзі поповнить лави поліції. Юнак навчається на першому курсі Донецького юридичного інституту МВС України та мріє протистояти криміналітету, як батько та старший брат.

«З раннього дитинства батько казав – йдучи на роботу, необхідно пам’ятати – від тебе залежить життя людей, своїми діями ти здатний щось змінити. Маю надію, що перші офіцерські погони мені вручать на головній площі звільненого Донецька, де я буду служити нашому народу», - каже курсант Сердечний.

Водогін від оперативника з 25-річним стажем

У Бахмуті оперуповноважений Карина Зеленська продовжує батьківську справу. Прийти до карного розшуку дівчину надихнули цікаві розповіді батька Олександра Пономаренка, який пішов на пенсію із посади заступника начальника відділу міліції - начальника кримінальної міліції. Служив в Афганістані, має дві нагороди.

«Тато змалечку був для мене героєм. Під час бесід з ним складала свій внутрішній екзамен, намагаючись не підвести його», - зізнається Карина. Робочий час у дівчини, яка працює на рівні з чоловіками, ненормований, доводиться працювати у вихідні, часто затримуючись допізна.

Оперативник з 25-річним стажем і на заслуженому відпочинку продовжує допомагати людям. Олександр є головою сільської ради у прифронтовому Зайцевому – в рідному селі за нього проголосували більше половини жителів. Навіть під час активних бойових дій тут проклали водовід та газифікували 30% села.

Нещодавно родина поліцейських поповнилася ще одним оперативником – під час навчання Карина зустріла своє кохання. Заради дружини Олександр переїхав з мирного Дніпра на прифронтову Донеччину та служить з нею в одному підрозділі.

Безстрашні дівчатка родини Процик

У родині Процик з Авдіївки - троє поліцейських. Батько – Роман Процик працює начальником сектору кримінальної поліції. Мати Наталя – слідчий. Вони залишалися у місті та несли службу під час найжорстокіших обстрілів. Затримували злочинців, допомагали людям. Бувало, віддавали свої пайки, розміщували по сусідах тих, чий дім було зруйновано.

Нещодавно лави співробітників Авдіївського відділення поліції поповнила і донька Анастасія. Майже все своє дитинство дівчина провела з батьками на роботі. Вже тоді Настя бачила, яка це важка і відповідальна професія та це її не налякало, а навпаки в подальшому підштовхнуло вступити на факультет «Слідство». Так сталося, що практику юній дівчині довелось проходити в майже екстремальних умовах. Разом з батьками та іншими правоохоронцями надавала допомогу містянам.

Мріє вдягнути погони і наймолодший – 11-річний Ваня. Як і батьки і старша сестра, він любить справедливість і захищає слабших. «Батьків часто не буває вдома навіть у вихідні дні, але я розумію, що так потрібно, що вони шукають бандитів, допомагають людям. Більш за все я люблю, коли всі разом ми їздимо кудись відпочивати чи ловити рибу. Ми підтримуємо один одного, розповідаємо цікаві історії, ділимося секретами і за це я дуже люблю свою родину»,- щиро розповідає Іванко.

«Завжди можна зробити більше» - заповідь оперативника врятувала життя заручниці

«Йти до кінця, навіть якщо здається, що більше зробити неможливо, мене навчив батько», - каже заступник начальника відділу кримінальної поліції Слов’янська Олександр Кієнко.

Усе життя Олександр Кієнко-старший пропрацював в лінійному відділі поліції на залізничній станції. Спочатку в патрульній службі, потім в оперативному блоці. Розкривав усі злочини, пов’язані з залізницею, від вбивств до посягань на вантажі.

Приклад батька надихнув сина, і у 2008 року Кієнко-молодший став правоохоронцем. Як і батько, почав службу з патрульного, а потім перейшов до карного розшуку, куди завжди мріяв потрапити.

Сфера діяльності Олександра – розкриття тяжких злочинів проти особи. Він брав участь у розробці операції з порятунку заручниці. Побоюючись не встигнути, весь час згадував батькові слова, що не можна зупинятися, якщо мова про людське життя.

Дівчину викрали та вимагали за неї величезний викуп. Оперативники, серед яких був і Кієнко-син, затримали спочатку організатора злочину, а потім розшукали, де тримають полонену. Її знайшли у лісі, зв’язану, на межі життя та смерті. Усі причетні до викрадення потерпілої притягнені до кримінальної відповідальності, а дівчина отримала другий день народження.

До поліції привело… парі з батьком

«Не зможеш! - Зможу! – А спробуй!» - після такої розмови з батьком маріупольчанка Ольга Димченко почала свій поліцейський шлях. На той час дівчина закінчила технічний виш, але мріяла про форму.

ЇЇ батько Олександр Миколайович пропрацював в органах внутрішніх справ більше 30 років. На пенсію пішов з посади заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки Жовтневого райвідділу (нині Центральний відділ поліції), вже два роки його немає з нами.

«Тато був дільничним у нашому районі, його всі поважали. Я пишалася ним. Бувало, йшла по району - і кожен вітався, про нього були тільки гарні відгуки від жителів», - розповідає Ольга Димченко. Зараз жінка працює у відділі кадрового забезпечення поліції Маріуполя.

Парі з батьком Ольга виграла та жодного дня не пожалкувала про це. «Мені дуже подобається працювати з людьми. Сьогодні вже моя донька мріє бути поліцейською, і я її у цьому повністю підтримую», - зізнається Ольга.

До речі, її чоловік також працює в поліції, а племінниця в цьому році вступає до Донецького юридичного інституту.

Ніколи не пізно втілити у життя мрію. Багатодітна мама стала поліцейською

Лейтенант поліції Олена Устименко з Волновахи - тендітна жінка та любляча мама, яка вирішила здійснити свою дитячу мрію. За освітою - менеджер-економіст. Багато років Олена працювала бухгалтером у закладах системи МВС. Її чоловік, підполковник поліції Віктор Устименко, вже досвідчений правоохоронець, який майже 20 років свого життя віддав службі на Донеччині.

Він завжди оберігав свою дружину, наголошуючи, що робота в поліції важка та не підходить матері, яка виховує трьох дітей. Але попре все, Олена вирішила спробувати і пройшла конкурс.

Зараз жінка-поліцейський працює інспектором сектору кадрового забезпечення у прифронтовому районі. Старший син піклується про безпеку на дорозі, несе службу у секторі реагування патрульної поліції.

Ви спитаєте, як встигнути все - і роботу виконувати, і займатися з 4-річним Сашком, і вчити уроки з 9-річним Владиком? Відповідь проста - вона криється у підтримці родини.

«По-перше, треба порозумітися вдома, тоді і на службі все буде добре. А по-друге, не залежно від віку, способу життя чи власних страхів - треба завжди йти до своєї мрії. Моя, наприклад, здійснилася тільки зараз, але я безмежно щаслива»,- каже Олена.

Напарники і на роботі, і в житті

Оперуповноважений кримінальної поліції з Краматорська Олександр Азаров пішов стопами батька-правоохоронця. Чоловік був військовим, а потім працював дільничним. Перше, чому навчав сина – бути вірним присязі. Тому, коли хлопець в 2014 році, на початку війни, закінчив навчання, - пішов служити українському народу, відповідно до клятви, принесеній в інституті.

Олександр спеціалізується на розшуку злочинців, які переховуються від суду та слідства, а також займається розшуком безвісті зниклих людей.

На роботі знайшов і кохану, яка є його однодумцем. Олена Азарова працює слідчим та є найвірнішим напарником, разом вони протистоять злочинності.

«Ми прагнемо, щоб у нашому місті жителі почувалися у безпеці та панував закон», - відзначає Олена. У 2016 році у подружжя народилася донечка, і батьки не проти, якщо вона вирішить продовжити їх династію.

 

Цікаве

Відеопроекти

Програма

Газета